Опис досвіду роботи Злагоднюк О.Г.

https://docs.google.com/document/d/1TsVRrVW3HGiaKZC6nuxMQLO-av-BH_Ng4Rf4rorsd3w/pub

Опис досвіду роботи з проблеми:

«Застосування методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики та в позакласній роботі»

Обґрунтування актуальності досвіду і його практичної значущості

Нові технології навчання, виховання та розвитку учнів мають забезпечувати не лише достатній рівень теоретичної і практичної підготовки учнів, а й методологічну переорієнтацію освіти на особистість, пріоритет соціально-мотиваційних чинників у процесі навчання, а також створювати умови для досягнення кожним учнем заданого рівня знань, навичок і умінь.

Питання організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методів та шляхів розвитку пізнавальної діяльності, знайшли глибоке обґрунтування в працях вітчизняних та зарубіжних педагогів: А.М. Алексюка, Н.М. Бібік, М.О. Данілова, І.Я. Лернера, В.О. Онищука, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савченко, Г.І. Щукіної та ін.

Пошуками оптимальних шляхів розвитку пізнавальних інтересів, шляхів та методів розвитку пізнавальної діяльності займались: А.М. Алексюк, В.О. Онищук, Г.І. Щукіна, що розглядали пізнавальні інтереси як стимули до пересилення труднощів у навчанні, шляхи до отримання морального задоволення від роботи, намагання розширити знання, знайти нові джерела інформації, до активного мислительного пошуку[1,C.3].

Свідомість і активність учнів, це один із принципів навчання, що включає роз'яснення мети і завдань навчального предмету, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня; використання у процесі навчання мислительних операцій (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція); поява позитивних емоцій; наявність позитивних мотивів навчання; раціональні прийоми праці на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу і його засвоєння; наявність належного контролю і самоконтролю.

Саме так розглядають активізацію пізнавальної діяльності В.Г. Бондаревський, Н.М. Бібік, С.У. Гончаренко, Б.С. Кобзар, Г.С. Костюк, Н.Г. Ничкало, О.Я. Савченко, В.О. Сухомлинський.

Актуальність проблеми: Головне завдання, що стоїть перед школою і кожним педагогом, - дати учневі належну і якісну освіту. Результати ЗНО – показник якості освіти, яку діти здобули у школі. Роль і значення математики неоцінні, безперервно зростають у сучасному житті. Найважливіше завдання школи з питань навчання математики – давати учням глибокі й міцні знання, прищеплювати навички й уміння застосовувати їх у житті, на практиці. Школа мусить навчити кожного свого випускника знаходити шляхи до розв’язання проблем, формувати в школярів здатність до самостійного, творчого мислення. Кожен учитель несе відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто, після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань і любов до життя. На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Якщо дитина протягом уроку працювала – вчилася встановлювати взаємозв’язки між явищами та предметами, пояснювати, аргументовано відтворювати засвоєне, захищати свою думку,і при цьому не втратила віри в себе, то урок не пройшов даремно. Не тільки мені, але й кожному вчителю важливо бачити, що діти отримують найбільшу радість і задоволення від  роботи на уроці; що очі у дітей загоряються у той момент, коли їх навчають чомусь значному, важливому в житті, а не для отримання оцінки. З одного боку стоїть мета – навчити учня оперувати математичними поняттями, використовувати знання при розв’язуванні прикладних задач. З іншого боку, стандарт математичної освіти потребує від учителя прийомів, які допомагали б здобувати знання для розв’язання певних задач, самостійно їх формулювати.

Виникає проблема: Як викладати математику, щоб у школярів не втрачалась зацікавленість до предмета? Невтрачена зацікавленість – це й активізація пізнавальної діяльності, і якість знань, і результативність. Як допомогти розвинути в учнів пізнавальний інтерес, як домогтися того, щоб на уроках математики не було б байдужих спостерігачів, а лише – активні учасники навчального процесу? Розкрити особистість учня можливо,якщо учитель йде на урок не тільки зі знанням навчального матеріалу, методів і прийомів навчання,набором цікавих завдань і вмінням їх розв’язувати, а й із різноманітними і цікавими способами  й прийомами організації праці учнів. У наш час суттєва увага приділяється пошуку засобів активізації навчального процесу, питанням зацікавленості учнів у вивченні предмета взагалі й навчального матеріалу зокрема, їх діяльності упродовж уроку.

Провідна педагогічна ідея досвіду, його мета і завдання.

           Спираючись на досягнення психологіч­ної науки, вчителі досліджують особливості          навчання  як активної пізнавальної діяльності школярів.

Ця діяльність має спрямовуватися вчителем, а тому він повинен формувати в учнів відповідну мо­тивацію. Якщо не робити цього, то стає цілком ре­альною небезпека, про яку говорив В.О.Сухомлинський: «Усі наші задуми, усі пошуки і побудови зво­дяться нанівець, якщо нема в учня бажання вчити­ся».

Учителі (навіть ті, хто має вже достатній досвід та педагогічну майстерність) перед кожним уроком шукають відповідь на «вічне» запитання: як побуду­вати навчальну роботу, щоб вона викликала емоцій­не піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків і роздумів. Це дає мож­ливість формувати такі соціально значущі мотиви навчання, як обов'язок перед Батьківщиною, як підго­товку до життя, до суспільно корисної праці, оволо­діння математикою як ключем до пізнання інших наук, практичної діяльності.

У педагогічній практиці давно вже визнано прийо­ми і методи навчання, що допомагають учителеві організувати «навчання із захопленням»

Що ж найцінніше для людини?  «Здоров'я», — не задумуючись відповість кожний. А мені хочеть­ся додати: «Думка». Наскільки дивна захоплююча наука матема­тика. «Математика — це мова плюс міркування, це наче мова й логіка разом. За словами американського фізика Р. Фейнмана, що математика — це знаряддя для міркування. У ній сконцентровані мислення багатьох людей».

Це відкриття слід донести учням якнайраніше. Ось чому провідна ідея в педагогічній і методичній практиці — максимально розкрити перед учнем спектр застосування математичних знань, передати своє захоплення предметом учням. Саме в цьому аспекті ми ро­зуміємо один із принципів дидак­тики   в   навчанні   математики, а саме: принцип свідомості, актив­ності й самостійності.

Цей принцип полягає в цілеспря­мованому, активному сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмис­ленні, творчій переробці й застосу­ванні. Реалізація цього принципу має на меті виконання таких умов:

а)   відповідність пізнавальної діяльності учнів закономірнос­тям процесу навчання;

б)  пізнавальна активність учнів у процесі навчання;

в)   осмислення учнями процесу навчання;

г)   оволодіння учнями прийомами розумової діяльності в про­цесі пізнання нового.

Що ж можна розуміти під актив­ністю?Активність є дійовий стан учня, який характеризується прагнен­ням до навчання, напругою і про­явом волі в процесі оволодіння знаннями. Тому активність учнів і називають пізнавальною ак­тивністю. У навчальному процесі активність учнів проявляється не лише в ро­боті думки, а й у практичній діяль­ності, в позакласній — позаурочній роботі, в напруженні волі, а також в емоційних переживаннях.

Розумова активність учнів у про­цесі навчання математики має особливе значення в формуванні понять, осмисленні їх, практич­ному застосуванні й, особливо, в умінні самостійно оперувати цими поняттями. Тому доцільно розглянути методи й форми робо­ти для реалізації цих цілей.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес, спрямований на активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Предмет дослідження - способи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках .

Мета дослідження - виділити способи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики на основі вивчення, основних методів стимулювання розумової активності у процесі вивчення математики.